Бактеріальний цистит

Цистит - це інфекційно-запальний процес у стінці сечового міхура, що протікає в основному в його слизовій оболонці.

Найчастіше хворіють на цистит жінки, що пояснюється анатомічними особливостями зовнішніх статевих органів і сечовидільної системи. Число виникнення циститу у жінок у 3 рази частіше, ніж у чоловіків, близько 20-25% жінки протягом життя переносять цистит у тій чи іншій формі, а 10% постійно відзначають у себе ознаки циститу (хронічний цистит).

Причини виникнення

Основною причиною розвитку бактеріального циститу є близьке розташування отвору сечівника до ануса, джерела мікроорганізмів, що найчастіше викликають запалення сечового міхура (кишкова паличка). І невелика довжина уретри (сечового каналу), що сприяє швидкому потраплянню інфекції в сечовий міхур.

Нерідко у жінки зустрічаються деякі аномалії у розвитку зовнішніх статевих органів, що може сприяти виникненню захворювання. Приклад: розташування зовнішнього отвору уретри у піхву або гіпермобільність уретри, коли під час статевого акту зовнішній отвір уретри зміщується у піхву, де відбувається його інфікування флорою піхви.

Хламідії, уреоплазми, мікоплазми можуть бути збудниками циститу. Якщо не дотримуватись правил особистої гігієни, гігієни сексу, тривале застосування антибіотиків, використання гормонів і сперміцидів, зниження імунного захисту організму також можуть призводити до виникнення циститу.

Ознаки прояву

Цистит гостро виникає після статевого акту або переохолодження. Виникають часті позиви до сечовипускання, часом ці позиви можуть виникати через кожні 15-20 хвилин, причому кількість сечі може бути досить малим, аж до декількох крапель. Мочевипускання стає болючим, виникає різь або печіння, особливо в кінці акту сечовипускання. Може бути виділення крові в останній порції сечі, болю в ділянці сечового міхура та промежини. Сеча може бути каламутною. На температурі тіла хвороба може не вплинути.

Діагностика

Щоб встановити діагноз, необхідно зробити аналіз сечі. Для виявлення збудника циститу необхідно виконати бактеріологічне дослідження сечі та провести дослідження чутливості отриманих збудників до антибіотиків.

Окрім цього, у діагностиці циститу застосовуються: УЗД нирок та сечового міхура; цистоскопія із можливою біопсією сечового міхура. Огляд у гінекологічному кріслі щодо виявлення аномалій розвитку та інших причин, що призводять до виникнення циститу.

Лікування

Лікування циститу має бути комплексним

• причини захворювання
• збудника циститу
• коригування гігієнічних та сексуальних факторів
• відновлення імунітету, захисних сил організму.

Лікування проводиться під контролем лікаря, який призначить курс лікування, виходячи з результатів обстеження.